Поэзия Виталия Иващенко. Ми

Все почалось з брехні "Йдемо в Європу".

Ображені ми вийшли на майдан.

Вночі побили нас мордовороти -

Кривавий зек такий наказ їм дав.

Але не врахувала погань клята,

Що родовід наш - славні козаки.

Повстав народ, його не залякати,

А банда проклята віднині й на віки.

Побачив світ: ми вміємо боротись.

Тепер - до праці! Скрізь навести лад!

Народ назавжди став державотворцем.

Його не повернути вже назад!

* * *

Спасибі, росіяни, вам за те,

Що ви, нарешті, нас переконали

В тім, що не знаєте, що є святе,

А по брехні весь світ вже перегнали.

Століттями клялись, що ми - брати.

Ми вірили. А нам ножа у спину!

То скільки ж можна? Далі як іти?

Від "брата" захищати Україну!

Сусіди? Добре. Але без обійм,

В яких тебе бажають задушити.

Нехай вони собі живуть в брехні,

Ми ж будемо красиво й вільно жити!

* * *

Усі народи вийшли із племен,

Зберігши їхню потаємну сутність,

Яку не змінюють ні час, ні інтелект.

Тому усі народи самобутні.

На півночі в лісах, у диких нетрях

Юрмились войовничі племена:

Мурома, мокша, весь, мордва і меря.

Прийшли татари - рабство і війна.

Так почалась Росія. Не слов'яни,

А угро-фіни з домішком орди.

Агресія у них в крові віками,

Будують царство на чужій крові.

А щоб не дуже світ увесь лякати,

Ім'я поцупили у київських слов'ян.

А українці? Нас назвали братом

З метою винищити згодом як бур'ян.

Привласнили історію слов'янства,

Христом святим прикривши свій розбій.

Мета їх - Третій Рим, всесвітнє царство.

З нас почали похід кривавий свій.

В історії знаходимо прозріння.

Таких "братів" не зичим й ворогам.

Так от чому страждали покоління,

І незалежність так бажана нам.

* * *

Всі люди дуже різні - знають навіть діти.

В усіх є тіло. Зрідка - й голова.

Уміють думати і висновки робити

Лише один з п'яти. А решта - як трава!

* * *

"Так хочется сказать бунтующим хохлам:

Европа вам зачем? Никто не ждет вас там!"

Не знаю, пояснити як дурному:

В Європу ми не в гості, а додому.

* * *

Комусь радість - комусь горе,

Майже всі зомбовані.

Кому в Русі жити добре,

Ті давно вже Лондоні!

* * *

"Союз" - "Аполлон" над Радянським Союзом.

"Смотрітє, колєгі! Росії ура!

Какая культура! Мільйон тєлєскопов!"

"Які телескопи?! Це п'ють із горла!"

* * *

Лист іноземця: "Нас російський мер

Учора пригощав - я ледь не вмер.

Сьогодні з ними ж похмелявсь, на горе.

Ой, краще б я помер учора!"

* * *

Сусід мій, український хлопець Вова,

Патякає російською, свою не знає.

"Нема бажання вчити рідну мову?"

"Бажання в мене є. Мозгів не вистачає."

* * *

Тяжкі часи. Війна і зрада.

Здається - гірше не було.

Пішов війною брат на брата.

Будь прокляте таке родство!

Ми захотіли краще жити,

Бандитське скинули ярмо.

Російські правлячі еліти

Злякались.

І щоб не було

Такого ж з ними, розпочали

Війну у нас і проти нас.

Сліпі й безмозгі яничари

Неначе повернули час.

Хто вирізав Січ і Батурин?

Для чого був голодомор?

Щоб ані духу, ні культури,

Щоб українців не було.

Але чому? Все дуже просто.

Імперії без нас нема.

Брехня - їх бог - немов короста

Зазомбувала росіян.

Гуртуймось, браття! Ми - слов'яни,

Переживем і цю біду.

Із нами Бог! Весь світ із нами.

Ми маєм зупинить орду.

* * *

Як зараз чую проти влади,

Коли війна, і біль, і смуток,

Спитати хочу: "Ти що - зрадник?

Чи від народження придурок?"

* * *

Російські найманці відкрили другий фронт,

Щоб розхитати й знищити державу

З середини. Та ми не той народ,

Що дасть орді робити чорну справу.

Є й поміж нас придурки і тупі,

Є зрадники, запроданці і стерви.

Але народ - це воїни святі

І армія мільйонна волонтерів.

* * *

Вісімдесят відсотків росіян

Готові убивати українців.

Такого не було поміж слов'ян

Ніде й ніколи.

Чом народ сказився?

Бо не слов'яни. Це тупа орда,

Яка вже раз ходила на Європу

І тут сконала. Вічна боротьба

Добра і зла. Тому назад ні кроку!

* * *

Від древніх греків демократія й політика,

Ідея: кожного почути голос.

Хто розумів це, називалися "політікус",

Хто не цікавився, тих звали "ідіотус".

* * *

Якщо ви зрозуміли що усі

На різних поверхах духовності живуть,

Життя розкриється в усій красі,

Багато легшою життєва буде путь.

Ніколи не сваріться ані з ким:

На кожнім поверсі добро і зло своє,

І те, що видається вам дурним,

Для інших норма. Так було і є.

Любов. Розчарування. Крах сім'ї.

Не треба ревнощів, проклять, мук совісті.

Щасливі у коханні тільки ті,

Які зійшлися на своєму поверсі.

Людей там мало. Але це сім'я.

То як любити треба їх і берегти!

Знайти свій поверх - це мета життя.

Дай боже досягти її і далі йти.

Але найголовніше - вектор є,

До чого прагнути, у чому сенс буття:

Пізнати світ, призначення своє,

Любов, свободу, творчість, радощі життя.

* * *

Коко Шанель, достойна жіночка з легенди,

Казала друзям ще як вчилась в школі:

"Не переймаюся, що думають про мене,

Бо я про них не думаю ніколи."

* * *

По совісті живеш чи головне - удача?

Любов тебе хвилює чи то слава?

Запам'ятай, Господь і ангели все бачать,

Ти так живи, щоб їм було цікаво.